Поняття «15-хвилинного міста» було розроблене Карлосом Морено, професором університету Сорбонна в Парижі, який спеціалізується на дослідженнях складних систем і розумних міст. Концепція передбачає, що всі необхідні для повсякденного життя місця мають бути доступними пішки або велосипедом не більш ніж за 15 хвилин. Ідеться про можливість швидко дістатися від дому до супермаркету, парку, школи чи закладу охорони здоров’я без використання видів транспорту, що завдають шкоди довкіллю. Мета полягає у створенні більш компактних громад, зручних для пішоходів, де люди менше залежать від автомобілів.
У 2024 році Вітторіо Лорето та його команда розробили методику, яка дає змогу візуалізувати, наскільки міська агломерація відповідає принципам концепції «15-хвилинного міста». Лорето є професором фізики складних систем у Римському університеті «Сапієнца» та засновником Лабораторій комп’ютерних наук Sony (Sony Computer Science Laboratories) у цьому ж місті. Обидві установи також співпрацюють із віденським Vienna’s Complexity Science Hub, що займається дослідженнями у сфері наук про складні системи.
Дослідження, опубліковане в науковому журналі «Nature», показує, що в глобальному порівнянні багато європейських міст (таких як Мілан, Копенгаген, Лісабон і Париж) мають дуже високі показники щодо зручності доступу. У містах США, Африки та деяких регіонах Азії люди часто змушені долати значно довші відстані, щоб задовольнити свої базові потреби. Один із висновків дослідження полягає в тому, що, хоча концепція «15-хвилинного міста» може бути розумною метою для деяких місцевостей, вона не є універсальним рішенням для всіх міських викликів у світі.
Австрійські міста показали дуже високі результати в цьому дослідженні. У трійку лідерів увійшов Грац, де 92 % мешканців можуть дістатися до всіх необхідних послуг пішки за 15 хвилин, за ним йдуть Відень із показником 91 % та Інсбрук — 89 %.
У порівнянні з іншими містами світу Відень вже є містом пішоходів: віденці долають пішки понад третину своїх повсякденних поїздок. У місті постійно впроваджуються програми, спрямовані на посилення цієї тенденції, зокрема розширення мережі пішохідних доріжок, створення нових пішохідних просторів, відкриття нових пішохідних зон та облаштування велосипедних доріжок. Ці проєкти інженерного будівництва також позитивно впливають на якість повітря в місті, зменшуючи кількість асфальтованих площ та знижуючи рівень шуму. Жваві райони та підвищення комфорту перебування у громадських просторах є приємним додатковим бонусом.
