В цій статті Ви зможете познайомитися з нормами австрійського договірного права та основними положеннями закону про електронну комерція. Додатково Ви знайдете інформацію про можливості та передумови участі закордонних співвласників у заснуванні фірм в Австрії.
Договірне право (Vertragsrecht)
Законні положення договірного права регулюються австрійським Цивільним кодексом (Allgemeines Bürgerliches Gesetzbuch, ABGB) та Законом про підприємницьку діяльність (Unternehmensgesetzbuch, UGB), який набрав чинності з 1 січня 2007 року. Закон про підприємницьку діяльність визначає відповідні регулювання для усіх сфер підприємницької діяльності.
Свобода договорів
Австрійське договірне право базується на принципі свободи договорів. Відповідно до цього договірні сторони можуть вільно регулювати свої договірні стосунки, якщо умови договору не протирічать звичаям чи закону. Поняття „договір” трактується як взаємно схвалене вираження волі щодо пропозиції та її прийняття. Як правило, ні пропозиція, ні її прийняття не пов’язані певною формою. Відповідно до австрійського права, такими, що мають правову дію, визнаються також усні домовленості і – за певних передумов – також домовленості, досягнуті шляхом переконливих дій (мовчазна домовленість).
Проте, існують деякі винятки з цього правила. Так, наприклад, домовленості щодо надання послуг з безпеки, страхові договори і деякі домовленості, що стосуються захисту прав споживачів, повинні бути оформлені письмово, щоб набути чинності. Ще строгіші вимоги до форми стосуються нотаріальних актів. Нотаріальні акти необхідні, в першу чергу, для підтвердження щодо заснування компанії та відмови від участі в товаристві з обмеженою відповідальністю.
Загальні умови здійснення підприємницької діяльності
Підприємницька діяльність здійснюється, зазвичай, на основі „Загальних умов здійснення підприємницької діяльності” (Allgemeine Geschäftsbedingungen, AGB) однієї зі сторін, що заключила договір. Відповідно до австрійського права, „Загальні умови здійснення підприємницької діяльності” не повинні ущемляти (обмежувати дії чи права) партнера і є чинними лише в тому випадку, якщо партнер погоджується з ними.
Електронна комерціяАвстрійський закон про електронну комерцію, яким втілюється директива Європейського Союзу (ЄС) про здійснення електронної комерції, регулює правові рамкові умови електронного ділового спілкування. Телефонні розмови, телефакси і передача даних за допомогою телексу не регулюються цим законом. Використання цих засобів зв’язку регулюється положеннями про дистанційні договори, регламентованих австрійським законом про захист прав споживачів (Konsumentenschutzgesetz, KSchG).
Принцип країни-походження
Згідно з положеннями директив ЄС щодо електронної комерції та австрійського „Закону про електронну комерцію”, застосовуються правові норми за принципом країни-походження: той, хто надає послуги, підпорядковується положенням країни, в якій зареєстрована його компанія. Відповідно до цього, якщо компанія, яка надає послуги чи пропонує товар, зареєстрована в Австрії, то вона підпорядковується австрійським положенням про ведення ділових стосунків та іншим регулюванням, що стосуються збуту товарів та надання послуг. Якщо австрійські положення дотримані, то компанія може самостійно вирішувати, чи бажає вона пропонувати свої послуги в інших країнах ЄС. Перешкод для цього немає жодних. Так же само компанія, зареєстрована в іншій державі, що є членом ЄС, може пропонувати свої послуги в будь-якій іншій державі Європейського Союзу, якщо нею дотримані всі вимоги країни, де вона зареєстрована.
Заключення договорів в Інтернеті
Договори можуть заключатися також через інтернет. При цьому вони підлягають таким же самим правовим регулюванням, як і інші договірні зобов’язання. Суттєва відмінність полягає в тому, що пропозиція товарів через інтернет не може розглядатися як договірна пропозиція, а виступає лише в якості інформації для споживача, щоб зробити йому відповідну договірну пропозицію. Заключення контракту можливе лише в тому випадку, якщо споживач отримає чітку інформацію про те, що замовлення прийнято, або ж якщо відразу після замовлення дійсно було доставлено товар.
Участь закордонних співвласників у заснуванні фірм в АвстріїАвстрійське законодавство надає право іноземним громадянам засновувати фірми в Австрії, здійснювати керівництво фірмами та купувати фірми.
Заснування фірми
Під час заснування фірм можуть розглядатися різні правові форми. З огляду на просту структуру та загальне обмеження відповідальності на практиці в Австрії утвердилася така правова форма, як Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) / Gesellschaft mit beschränkter Haftung (GmbH). Основний капітал товариства з обмеженою відповідальністю становить щонайменше 35.000 євро, половина з яких повинна бути сплачена готівкою. Для ТОВ, які були засновані після 1 березня 2014 року, передбачено "установчі пільги". Цим компаніям дозволено володіти зменшеною сумою статутного капіталу розміром 10.000 євро, і при заснуванні фірми необхідно сплатити готівкою лише половину статутного капіталу (€ 5000). Проте компанії, які мають право на пільги, зобов′язані впродовж 10 років після заснування наростити мінімальний статутний капітал з 10.000 євро до 35.000 євро. Відповідальність товариства по відношенню до третіх осіб обмежується розміром основного капіталу. Учасники товариства можуть давати керівництву вказівки. Учасниками товариства можуть виступати також іноземні фізичні та юридичні особи.
Більш складним в управлінні є акціонерне товариство (АТ) /Aktiengesellschaft (AG). Основний капітал повинен становити щонайменше 70.000 євро, а окрім керівного органу в акціонерному товаристві передбачено також функціонування наглядової ради, що виконує функції нагляду. До складу наглядової ради повинні входити щонайменше троє членів.
Іноземні фізичні та юридичні особи можуть входити також до складу іншого роду товариств (наприклад, відкрите товариство / offene Gesellschaft чи командитне товариство / Kommanditgesellschaft).
Тут Ви можете знайти більш детальну інформацію щодо заснування фірми в Австрії.
Купівля підприємства
Придбання бізнесу може здійснюватись шляхом купівлі акцій або купівлі підприємства. Придбання підприємства фізичними або юридичними особами з-за кордону, як правило, здійснюється з урахуванням обмежень відповідно до Закону 2011 р. про врегулювання зовнішніх економічних зв′язків. Придбання мажоритарної частки австрійських компаній згідно цього потребує дозволу від Федеральне міністерство економіки, енергетики та туризму. Існує перелік підприємств, для яких потрібен дозвіл; це в першу чергу підприємства оборонної промисловості, енергозабезпечення та комунального водопостачання, служб безпеки, лікарень і т.д. Отже придбання дольової участі можливе лише з дозволу Міністерства економіки, якщо покупець після придбання володітиме щонайменше 25% акцій.
Перед початком здійснення конкретних кроків у напрямку придбання фірми чи її частки, слід отримати дозвіл на право займатися комерційною діяльністю, а для здійснення деяких видів діяльності слід надати докази про відповідну кваліфікацію. Юридичні особи повинні, окрім цього, призначити комерційного директора, який нестиме відповідальність за дотримання відповідних правових норм у сфері здійснення комерційної діяльності. Комерційний директор може одночасно бути також торгівельно-правовим директором.
Патентне право (Patentrecht)
Das Австрійський патентний закон (das Österreichische Patentgesetz) містить детальні положення стосовно захисту нових винаходів. Патентне право надає власникові патенту виключне право комерційного використання і реалізації винаходу. Патентне право вступає в дію після реєстрації в бюро з реєстрації та видачі патентів. Охорона патентів дійснюється за принципом пріоритету. Термін правової охорони патентів триває 20 років. У випадку порушення патентного права власник патенту може звернутися з вимогою щодо припинення порушником неправових дій та вимагати від нього відповідної компенсації. Порушника права на патент можуть в судовому порядку зобов′язати до виплати прибутку, отриманого внаслідок порушеня патентного права, а також опублікувати рішення суду.
Австрійська установа, яка здійснює реєстрацію патентних прав, називається Патентне відомство Австрії. Відповідно до Європейської (Паризької) угоди, укладеної в 1973 році, можна зареєструвати винахід і отримати європейський патент, дійсний в усіх країнах, що підписали цю угоду. Заявку на отримання європейського патенту можна подати до „Австрійського бюро з реєстрації винаходів та видачі пантентів” (Österreichisches Patentamt) і до Європейського бюро з реєстрації винаходів та видачі пантентів” (Europäisches Patentamt). Інтереси осіб, які не проживають постійно в Австрії, повинен представляти один з австрійських адвокатів. Тут Ви знайдете список австрійських юристів, що спеціалізуються на патентному праві.
Право дизайну (Musterrecht)
Винаходи, які не піддаються захисту шляхом патентування, можна захистити за допомогою закону про правовий захист зареєстрованих промислових зразків. Процедура такої реєстрації менш складна. Але й термін захисту триває лише десять років. Проте обсяг захищених прав аналогічний, як і під час захисту за допомогою патентування.
Видимий дизайн захищається австрійським „Законом про правовий захист зразків” (Musterschutzgesetz). Захисту підлягають форми, поверхні та матеріал певного образу. Правовий захист зразків також регулюється правом на використання чи реалізацію авторських прав. Право захисту триває п'ять років, проте дозволяється повторне поновлення терміну захисту.
Австрійська установа, яка здійснює реєстрацію прав, пов’язаних з естетичним оформленням промислових виробів (Musterrechte), називається Патентне відомство Австрії.
Право на охорону товарного знаку (Markenrecht)
Торгові знаки підлягають захисту відповідно до австрійського „Закону про охорону торгових знаків” (Markenschutzgesetz). Право на охорону торгового знаку надається лише після відповідної реєстрації. Власник зареєстрованого торгового знаку отримує виключне право на використання і передачу цього знаку. У випадку порушення права на охорону торгового знаку власник цих прав може звернутися з вимогою щодо припинення порушником неправових дій та вимагати в судовому порядку відповідної компенсації за заподіяні збитки. Якщо реєстрація торгового знаку відбувається вперше, то право на його охорону надається на десять років. Дозволено продовжувати право на охорону торгового знаку. Австрійська установа, яка здійснює реєстрацію прав, пов’язаних з охороною торгових знаків (Markenrechte), називається Патентне відомство Австрії.
Окрім цього, відповідно до регулювань ЄС можна зареєструвати товарний знак Європейської Спільноти у Union Intellectual Property Office (EUIPO), що знаходиться в Аліканте (Іспанія). Товарний знак Європейської Спільноти підлягає захисту в усіх країнах, що є членами Європейського Союзу. Щоб отримати міжнародний захист торгового знаку, слід здійснити його реєстрацію відповідно до Мадридської угоди про реєстрацію торгових знаків.
Авторське право (Urheberrecht)
Літературні та музичні твори, витвори мистецтв, а також комп’ютерні програми підлягають захисту відповідно до „Закону про авторські права” (Urheberrechtsgesetz). Для отримання захисту авторських прав немає необхідності в їх реєстрації. Захист авторського права вступає в чинність автоматично разом з фактом створення відповідного об’єкту захисту. У випадку порушення авторських прав, їх власник може звернутися з вимогою щодо припинення порушником неправових дій та вимагати в судовому порядку відповідної компенсації за заподіяні збитки.
Термін захисту триває:
- 70 років для творів літератури, музики, мистецтва і носіїв звукозапису
- 50 років для фотографій
Угоди між підприємствами, в результаті яких обмежується конкуренція, принципово заборонені як австрійським, так і європейським правом. Положення про конкурентну боротьбу в ЄС застосовуються в тому випадку, коли результати такої угоди мають вплив на внутрішній ринок ЄС. Проте існують кілька винятків щодо деяких видів подібних угод:
- договори щодо збуту
- договори щодо постачання
- система збуту „френчайзинг”
Незважаючи на впровадження відповідних положень ЄС, австрійське трудове право більше гнучке, ніж в інших країнах, що є членами Європейського Союзу.
Трудові і колективні договори (Arbeits- und Kollektivverträge)Трудові договори можуть заключатися на визначений чи невизначений термін. Також їх можна розірвати згідно домовленостей, зафіксованих у договорі, або ж відповідно до інших передбачених законом положень про звільнення. Колективні договори (тарифні договори) регулюють мінімальний рівень оплати праці та інші положення трудових договорів, у яких вказуються встановлені законом мінімальні стандарти. Запровадження інституту виробничої ради (Betriebsrat) обов’язкове для підприємства, кількість працівників на якому перевищує п’ять осіб. Проте на практиці цю вимогу закону важко реалізувати, а тому виробничі ради головним чином створюються на підприємствах, кількість працівників на яких перевищує п’ятдесят осіб.
Робочий час
Трудове законодавство передбачає різні рамкові умови: нормальний робочий час регулюється законом про робочий час, який встановлює 40-годинний робочий тиждень. Проте численні колективні договори встановлюють 38,5-годинний робочий тиждень. Широко поширені гнучкі моделі робочого часу, як, наприклад, ковзкий графік приходу на роботу та завершення робочого дня. Допускається робота в понадурочні години. Проте в цьому випадку сторони, які заключають трудовий договір, повинні домовитися, яким чином відбуватиметься оплата праці в понадурочні години: шляхом доплати до заробітної плати, чи шляхом надання можливості використати відпрацьовані в понадурочний час години іншим разом. Австрійське трудове законодавство передбачає гарантовану відпустку протягом п’яти тижнів. Одним з останніх досягнень трудового законодавства є право батьків працювати неповний робочий день після відпустки по догляду за дитиною.
Оплата праці та соціальна страховка
Австрійські працівники отримують зазвичай 14 місячних заробітних окладів на рік. Правовою підставою для виплати двох додаткових місячних окладів є домовленості, зафіксовані у колективних договорах. Згадані додаткові виплати підлягають також пільговому оподаткуванню. Роботодавці і працівники повинні робити внески до фонду соціального страхування. Кожний працівник застрахований на випадок хвороби, отримання травми чи безробіття. Передбачений законом вихід на пенсію за віком забезпечується шляхом перерозподілу коштів, отриманих за допомогою системи соціального страхування. Внесок роботодавців до системи соціального страхування становить прибл. 22% від заробітної плати „брутто”. Внесок працівників становить прибл. 18% від заробітної плати „брутто”.
Завершення трудових відносин
Завершення трудового договору не повинно мати дискримінаційний характер і наступати внаслідок таких причин, як, наприклад, стать, національність, релігія, світогляд, вік чи інвалідність. Мотив звільнення не повинен бути ганебним чи протирічити традиціям. Масові звільнення регулюються особливими положеннями законодавства. Починаючи з 2003 року існує нова система законодавчого оформлення виплати грошової допомоги під час розірвання трудових відносин. Фінансування відбувається за рахунок щомісячних внесків працівників, які складають 1,53% від заробітної плати „брутто”. Ця сума утримується роботодавцем і передається до страхової каси з метою професійного розпорядження та управління коштами. Колишня система виплати грошової допомоги під час розірвання трудових відносин, фінансування якої здійснювалося виключно за рахунок роботодавця, відмінена.
В цій статті Ви отримаєте більше інформації про ліберальне австрійське валютне законодавство, а також про оподаткування фізичних та юридичних осіб.
Валютне право (Devisenrecht)
В Австрії досить ліберальне валютне законодавство. Австрійське валютне право спирається на чинні положення Європейського Союзу і австрійський закон про валюту (Devisengesetz), прийнятий у 2004 році. Національний банк Австрії (OeNB) здійснює контроль за переміщенням та використанням валютних коштів в Австрії. Всередині Європейського Союзу діє принцип вільного переміщення капіталу. Не існує жодних правових обмежень для платежів та переміщення капіталу між Австрією та іншими країнами, що є членами Європейського Союзу.
Стосовно валютних трансакцій з країнами, що не входять до ЄС, то тут, окрім кількох винятків, також практично немає жодних обмежень стосовно здійснення платежів, пов’язаних із зовнішньо-торговельними операціями, інвестиціями чи іншими трансакціями, а також стосовно вивезення капіталу, дивідендів, прибутків чи інших доходів. Зарубіжні фірми мають необмежений доступ до австрійського ринку капіталу. В окремих випадках слід, проте, зважати на необхідність реєстрації в національному банку валютних трансакцій, що здійснюється, головним чином, з метою збору статистичної інформації.
Детальніша інформація − на сайті:
Oesterreichische Nationalbank
Національний банк Австрії (OeNB)
Otto Wagner Platz 3
1090 Wien
Austria
Доходи фізичних осіб підлягають оподаткуванню. Доходи юридичних осіб (товариства із залученим капіталом (Kapitalgesellschaft), спілки, заклади та фонди) підлягають корпоративному оподаткуванню. Прибутки товариств, що базуються на особистій участі (Personengesellschaft) оподатковуються шляхом накладення податку з доходів на рівні товариства.
Податок з доходів
Фізичні особи, які проживають в Австрії, повинні сплачувати податок з усіх доходів, які вони отримують також і за межами Австрії. Іноземці сплачують податок лише з доходів, які вони отримують в Австрії.
Австрійський закон про податок з прибутку розрізняє сім видів доходів:
- сільське та лісове господарство
- самостійний бізнес
- реміснича майстерня
- несамостійний вид занять
- капітал
- здача в аренду та напрокат
- інші доходи
Податок з доходів нараховується за прогресивним диференційованим тарифом і становить макс. 50%.
Особливою формою стягування податку з доходів є податок на прибуток з капіталу. Цей вид податку сплачується в Австрії з таких видів прибутку з капіталу:
- дивіденди, відсотки та інші доходи від капіталовкладень (акції і долі в ТОВ)
- доходи від процентів за цінними паперами
- доходи від кооперативних паїв та частини прибутку від діяльності акціонерного товариства (для осіб, які не є членами акціонерного товариства), або від частини надходжень від ліквідації акціонерного товариства (для осіб, які не є членами акціонерного товариства)
- послуги у якості бенефіціара приватного фонду
- надходження, отримані в якості конфіденційного (закритого) учасника товариства
Податок на прибуток з капіталу складає 25%.
корпоративний податок
Доходи юридичних осіб обкладаються окремим податком на доходи, який називається „корпоративний податок”. Лінійна податкова ставка була знижена і з 1 січня 2005 року становить лише 25%. Така податкова ставка є найнижчою в Європейському Союзі. Товариства із залученим капіталом (Kapitalgesellschaft) повинні сплачувати мінімальний корпоративний податок в розмірі 5% від встановленого законом мінімального розміру основного капіталу. Ця мінімальна податкова ставка складає для товариств з обмеженою відповідальністю 1.750 євро, а для акціонерних товариств − 3.500 євро на рік. Певні податкові пільги діють для фірм, створених після 1 березня 2014р.:
- Протягом перших п'яти років після заснування розмір мінімального корпоративного прибуткового податку становить 500 євро на рік (125 євро за повний квартал) для всіх товариств з обмеженою відповідальністю.
- Протягом наступних п'яти років розмір мінімального корпоративного прибуткового податку становить 1000 євро на рік (250 євро за повний квартал).
- На одинадцятий рік, починаючи від сплати повного податку, сума повного мінімального корпоративного податоку повинна становити 1750 євро на рік - це 437,50 євро за квартал ".
Австрійське законодавство, яке регулює стосунки неплатоспроможного боржника з кредиторами (Insolvenzgesetze), передбачає цілий ряд процедур щодо дій у випадку з кризою певного підприємства. За винятком власне процедури конкýрсу (Konkursverfahren), усі процедури щодо дій у випадку з кризою певного підприємства спрямовані на те, щоб погасити заборгованість та продовжити функціонування неплатоспроможного підприємства.
У випадку банкрутства майно боржника розподіляється між кредиторами за принципом дотримання рівності (Gleichbehandlung).
Наступні види розподілу майна боржника зумовлюють привілейоване положення кредитора:
- переважне право певного кредитора на частину майна з конкурсної маси (Absonderungsrecht)
- право на виділення предметів з конкурсної маси (Aussonderungsrecht)
- привілейовані вимоги (bevorrechtete Forderungen)
Вимоги конкýрсних кредиторів зі сторони працівників задовольняються, переважним чином, за рахунок коштів громадських фондів на випадок банкрутства, поповнення яких здійснюється завдяки регулярним внескам роботодавців. Як тільки боржник не може більше сплачувати поточні рахунки, або ж його фінансові зобов’язання перевищують активи підприємства (утворюється заборгованість), необхідно оголошувати конкýрс (банкрутство). Для цієї процедури передбачається термін протягом 60 днів. Протягом цього часу кредитори можуть виставити свої претензії. Замовчування ситуації, коли підприємство є фактичним банкрутом, підлягає покаранню і тягне за собою особисту відповідальність керівника підприємства, незважаючи на те, що збанкрутіле підприємство має обмеження відповідальності. Після початку процедури банкрутства керівництво підприємством та управління майном неспроможного боржника (конкýрсна маса) передається розпоряднику, який організовує розподіл майнових цінностей між кредиторами. Після розподілу конкýрсної маси процедура банкрутства вважається завершеною. Кредитори, які не отримали компенсації виплачених ними коштів, можуть ще протягом наступних 30 років виставляти боржникові претензії щодо своїх незадоволених вимог.
Процедура врегулювання взаємних розрахунківПроцедура врегулювання взаємних розрахунків (Ausgleichsverfahren) служить для того, щоб частково звільнити боржника від сплати боргів. Протягом двох років після початку процедури врегулювання взаємних розрахунків боржник повинен обслуговувати щонайменше 40% своїх боргових зобов’язань. Відповідна пропозиція вимагає судового схвалення і з нею повинна бути згідна подвійна більшість кредиторів. Це означає, що більшість кредиторів, присутніх на засіданні щодо оголошення процедури врегулювання взаємних розрахунків, повинна репрезентувати щонайменше 75% від усіх боргових зобов’язань, і ця більшість повинна шляхом голосування висловити свою згоду з початком процедури врегулювання взаємних розрахунків. Кредитори, які опинилися в меншості, зобов’язані підкоритися рішенню більшості, як тільки їм буде пред’явлено рішення суду та протокол засідання з результатами голосування з необхідною кваліфікованою більшістю голосів кредиторів, що погодилися з початком процедури врегулювання взаємних розрахунків. Як тільки боржник погасить погоджену частку заборгованості від суми усіх боргових зобов’язань, його звільнять від необхідності сплати решти боргових зобов’язань.
Закон про реорганізацію підприємств (Unternehmensreorganisationsgesetz, URG) має на меті запобігти виникненню ситуації з банкрутством. Реорганізація підприємства розпочинається після подачі плану з проведення реорганізації до суду. В цьому плані повинні бути названі причини кризи, що виникла на підприємстві і вказані передбачені заходи протидії та кроки з урегулювання кризи. План реорганізації і його реалізація контролюються ревізором.
Процедура банкрутства застосовується не лише до підприємств. Також і приватні особи, втягнуті в процес банкрутства, можуть заявити про приватне банкрутство і запропонувати на судовий розгляд план здійснення платежів з метою погашення боргів. Якщо буде дозвіл, то боржник може бути звільнений від сплати боргів. Передумовою є сплата щонайменше 10% боргових зобов’язань боржником самостійно.
Дізнайтеся більше з цієї статті про судову та арбітражну систему в Австрії. Ви знайдете тут також контактні адреси та інформацію про повноваження і завдання австрійських адвокатів, нотаріусів, податкових консультантів, аудиторів та усних і письмових перекладачів, які мають спеціальні нотаріальні дозволи.
Судова система та судочинство в АвстріїЦивільно-правові претензії − договірне право (Vertragsrecht), компенсація збитків (Schadenersatz), сімейне право (Familienrecht), трудове право (Arbeitsrecht) тощо, − регулюються звичайним судочинством. Урегулювання суперечок в арбітражному суді вимагає наявності письмової арбітражної угоди. В австрійській системі судочинства існуюють лише федеральні суди.
Розрізняють три судові інстанції: до судів першої інстанції відносяться дільничні суди / Bezirksgerichte (для кожного судового округу дільничного суду), або ж земельні суди / Landesgerichte (для кожного судового округу земельного суду). В дільничних судах розглядаються справи, сума позову яких не перевищує 10.000 євро. В дільничних судах розглядаються справи, що належать до сімейно-правових відносин та правовідносини стосовно найму та оренди. Всі інші судові суперечки розглядаються земельними судами. Територіальна підпорядкованість визначається за місцем проживання чи юридичною адресою сторони-відповідача. Суди першої інстанції (дільничні та земельні) уповноважені вирішувати усі судові справи (виняток становлять лише справи, що регулюються адміністративним та конституційним правом, а також картельним правом).
Розгляд справи і прийняття рішення здійснюється, як правило, одноосібним суддею; судові сенати є швидше винятком. В цивільно-правових справах немає також інституту присяжного судочинства. Судді не обираються, а призначаються довічно.
Представництво у суді через адвоката обов’язкове, якщо сума позову перевищує 5.000 євро. Сторонам процесу, які не мають достатнього матеріального забезпечення, може надаватися необхідна допомога на покриття процесуальних витрат.
Згідно з останніми положеннями ЄС стосовно здійснення судочинства та виконання судових рішень, рішення австрійських судів визнаються і підлягають виконанню також в інших країнах, що є членами Європейського Союзу. Якщо судове рішення було прийняте в країні, яка не є членом Європейського Союзу, то виконання судових вироків можливе лише в тому випадку, якщо існує окрема угода про виконання судових ріщень.
Більш детальну інформацію про австрійську судову систему та її інституції Ви зможете отримати на веб-сторінці федерального міністерства юстиції (BMJ).
Врегулювання спорів шляхом арбітражного судочинства в Австрії має важливу перевагу під час розгляду справ, пов’язаних з міжнародними договорами: австрійські арбітражні рішення, винесені стосовно міжнародних договорів, можуть застосовуватися практично в усіх правових системах. Австрійська республіка підписала усі важливі відповідні дво- та багатосторонні угоди, в тому числі, також і Нью-Йоркську конвенцію про визнання та виконання судових рішень, винесених зарубіжними арбітражними судами (1958).
Щоб набути чинності, арбітражна угода повинна бути письмово оформлена у відповідності з австрійським правом. Щоб задовольнити вимоги закону, достатньо погодити в обміні телефаксами чи електронними листами відповідний пункт договору про арбітражний суд. Під час оформлення міжнародних договорів рекомендовано узгоджувати пункт про арбітражний розгляд. Урегулювання спорів в арбітражному суді дозволяє провадити відносно швидку процедуру залагодження суперечок. В результаті сторони отримують судове рішення, яке обов’язкове до виконання також і в австрійських державних судах.
Міжнародний арбітражний суд Палати економіки Австрії (VIAC), що знаходиться у Відні, є відомою арбітражною організацією. Як міжнародна організація для погодження правових суперечок він здобуває все більшу популярність, що в значній мірі сприяє позитивному іміджеві Австрії як міжнародного арбітражного центру.
Адвокати, нотаріуси, консультанти з питань оподаткування і перекладачі
Адвокати
Правові консультації надаються в Австрії, як правило, адвокатами. Щоб стати адвокатом, необхідне багаторічне навчання:
- вивчення в університеті правових дисциплін
- багаторічна діяльність в якості юриста-стажера в суді і в якості претендента на посаду при чинному адвокаті
- складання багатоденного іспиту на право стати адвокатом
Для адвокатів обов’язкове членство в Австрійській палаті адвокатів. Палата адвокатів є дисциплінарним органом.
Адвокати з інших країн, що є членами Європейського Союзу, мають право за певних обмежень тимчасово працювати адвокатом в Австрії відповідно до професійних інструкцій та назви професії у тій країні, з якої вони походять. Після щонайменше трирічної практики в Австрії можливо отримати допуск на регулярну діяльність в якості адвоката в Австрії.
Австрійські адвокати мають переважне право виступу перед судами та адміністративними установами. З цього правила існують лише деякі незначні винятки. Гонорари адвокатів регулюються в законі про адвокатські тарифи (Rechtsanwaltstarifgesetz), але останнім часом все частіше зустрічаються домовленості щодо виплати гонорарів на основі погодинної оплати. В будь-якому разі недопустимі домовленості щодо виплати гонорару лише у випадку успішного завершення справи. Австрійські адвокати підлягають дуже строгим зобов’язанням перед законом щодо збереження таємниці.
Детальнішу інформацію і контактні дані австрійських адвокатів Ви можете знайти в переліку адвокатів Австрійської палати адвокатів.
Державні нотаріуси
Професійна освіта нотаріусів є послідовною та потребує багато часу. Державні нотаріуси призначаються міністерством юстиції, кількість таких нотаріусів обмежена законом. Нотаріуси здійснюють, перш за все, важливу функцію офіційного засвідчення, що пов’язано з їх громадсько-правовою діяльністю. Численні правові дії стосовно заснування, реструктуризації і продажу австрійських товариств повинні бути виконані у формі нотаріального акту. Окрім цього, нотаріуси фігурують як судові комісари під час судочинства з встановлення майна померлого та передачі його спадкоємцям. Нотаріуси не мають права і повноважень виступати перед судом. Розмір гонорарів та винагороди нотаріусу регулюється законом про нотаріальні тарифи (Notariatstarifgesetz).
На веб-сторінці австрійської нотаріальної палати Ви можете детально ознайомитися із сферою завдань австрійських нотаріусів, а також відшукати необхідні Вам контактні дані австрійських нотаріусів, скориставшись для цього опцією пошук нотаріуса.
Консультанти з питань оподаткування та аудитори
Консультації з питань оподаткування в Австрії мають право надавати лише відповідні податкові консультанти. Вони тісно співпрацюють з адвокатами, головним чином, з питань реструктуризації рісного роду товариств, компаній та об’єднань. Податкові консультанти здійснюють, найчастіше, також перевірку сплати податків. Проте певна звітна інформація, як, наприклад, перевірка річного звіту акціонерних товариств, повинна здійснюватися виключно аудиторами.
Онлайн-список австрійських податкових консультантів (Steuerberater), аудиторів (Wirtschaftsprüfer) та довірених осіб (Wirtschaftstreuhänder) Ви можете знайти на веб-сторінці Австрійської Палати довірених осіб та за інтернет-адресою www.steuerberater.at .
Усні та письмові перекладачі, які мають спеціальні нотаріальні дозволи
В міжнародній діловій практиці часто існує необхідність в усних та письмових перекладах, здійснювати які повинні перекладачі зі спеціальними нотаріальними дозволами на подібну діяльність. Контактні адреси таких усних та письмових перекладачів в Австрії Ви знайдете за такими інтернет-адресами:
